Полінезійський стиль татуювання

Полінезійський стиль татуюванняЩе на початку двадцять першого століття почала спостерігатися якась популярність і затребуваність любителів тату до орнаментів і візерунків стародавніх племен. Саме це і послужило появі нової мови тату — трайбл. Як стверджують фахівці тату-салону Києва Альянс, татуювання полінезійської культури бере початок ще й з самої появи цієї незвичайної культури.

Нанесення на тіло незмивних малюнків для полінезійського народу вважалася священною подією. З цієї причини набивати такі татуювання мав право тільки жрець. Він вважався практично незамінним і найважливішим членом племені, за його малюнки на тілі його щедро обдаровували різними подарунками і частуванням, він завжди був у пошані серед своїх одноплемінників. Для нього навіть будувався окремий будинок, який спеціально розділяли на кілька кімнат-кабін. У них жрець міг залишити свого клієнта на час нанесення татуювання. Дивно, але цей процес міг зайняти як годину, так і місяці! У створенні свого шедевра жрець не поспішав…) а навколо його будинку під час нанесення малюнка завжди повинні були співати молитви або спеціальні пісні. У них йшла мова про те, що мистецтво татуювання доступно не для кожного-набити його зможе тільки людина, яка готова віддати за це велику ціну, інші ж ніколи не матимуть на собі тату. Інструментом у шамана служили рослинні голки, кістки тварин, риб, зуби або мушлі.

Варто відзначити, що покривати повністю своє тіло татуюванням могли люди тільки благородного походження. Тому малюнки по всьому тілу можна було зустріти тільки у вождів або членів їх сім’ї. До того ж предки вірили, що люди, які бояться набити на тілі малюнок, боягузи і їх чекатиме болісне покарання в світі іншому…

Та й жіноча частина племені також прагнула не відставати від чоловіків в цьому плані. Щоб прикрасити себе вони малювали собі губи, сподіваючись, що це їх врятує від зміни зовнішності в старості, коли природна краса у дівчат почне гаснути. До того ж, такий звичай так сподобався остров’янам, що чоловіки навіть вважали непридатним взяти в дружини дівчину, у якої не було б ліній на губах! Жахливо навіть уявити це, але жив колись вождь племені Маорі, який заробляв, відрізаючи своїм підданим голови прикрашені татуюваннями і продаючи їх європейцям.

Як не крути, якими б жахливими не були історії стародавніх полінезійських племен, на сьогоднішній день їх культура і традиції тату майстерності придбали попурности і нових сил, ідей виконання!